Останній священник проти пекла: українська Blessed Burden — паркур, брутальна архітектура і монологи диявола

Зазвичай священник у хорорі стоїть десь на порозі з хрестом і молитвою. У Blessed Burden він бігає по стінах, ковзає по гігантському корінню і їздить на зміях. Бо він останній, і спускатися в пекло більше нікому.

Спуск у володіння диявола

Ти — останній священник, який вирушає у володіння диявола, щоб знищити зло. Дорога веде вниз, крізь пастки, лаву і страх, а сам господар цих місць весь час коментує твій шлях своїми монологами. Тобто ти не просто біжиш пеклом. Тебе ще й постійно оцінюють.

Це динамічний платформер від першої особи з ретровиглядом і прокачкою героя. Головне тут — рух. Стрибати, ковзати, не зупинятися. Пройти можна по-різному: мчати вперед на швидкість або йти обережно, збирати пекельні реліквії і вивчати світ. Але пам'ятай: зупинка тут рідко буває безпечною.

Пастки замість монстрів

Ідея виникла в Івана Турменка, коли він після релізу попередньої гри студії, Museum of Monoliths, був геть виснажений і грав у Skyrim. Тоді він і подумав: а що як зробити хорор, де головна небезпека — не монстри, а пастки? Далі задум перетворився на релігійний хорор про останнього священника в підземеллі диявола.

Перелом стався, коли технічний директор Тарас Дашков додав у гру стрибки й ковзання. Рух раптом став головним, а арт-директорка Ксенія Пономаренко збудувала під нього весь візуальний стиль локацій. Серед натхнень команда називає Skyrim, Doom з його візуалом і побудовою рівнів, а ще Dragon's Dogma — за історію про героїчну самопожертву.

Пекло з бетону

Тепер про те, що робить Blessed Burden не схожою на інші ігри. Пекло тут не з вогню й черепів, а з бетону. Відправною точкою став брутальний стиль в архітектурі, а одним з орієнтирів для Ксенії — Єврейський музей Даніеля Лібескінда в Берліні. Масивні форми, світло й колір, ритуальні символи і ритм простору — так, за її словами, будується атмосфера.

Рівнів десять: від брутальних храмових комплексів до грибних печер, де можна ковзати по велетенському корінню. А гігантські змії тут слугують рухомими ескалаторами. Пекло, як виявилося, теж дбає про громадський транспорт. Фінал — бій із босом у храмі самого диявола.

Благословення як прокачка

За пройдені рівні та зібрані реліквії священник отримує очки благословення. Ними можна покращити швидкість, ковзання і навіть гравітацію, а ще відкрити подвійний стрибок і ривок. Святість тут вимірюється в метрах за секунду.

Після кожного рівня гра показує твою статистику, глобальну таблицю рекордів і час друзів у Steam. Тож у пекло можна спускатися не лише заради спасіння, а й заради першого місця. Перше проходження займає близько півтори-двох годин, але для тих, хто полюбить швидкісне проходження, це тільки початок.

Дзвони, проповіді й техно

Окремо варто послухати музику. Турменко будував саундтрек із повільних дронів, додавав ритуальну перкусію, а потім обробляв записи церковних дзвонів, хорів, проповідей і органа. Деякі треки йдуть в індастріал і техно. Тобто пекло тут звучить як служба, яка поступово перетворюється на рейв.

Хто за цим стоїть

Podoba Interactive — невелика українська студія. Крім Івана, Ксенії й Тараса, над грою працювали Анна Рябчинська, яка створила окультні артефакти, і Степан Кропельницький, який відповідав за інтерфейс. Наставника головного героя озвучив Руслан Лежнін. Іван і Тарас раніше працювали з Marevo Collective над хорором No One Lives Under the Lighthouse, і саме Marevo стала видавцем Blessed Burden.

Гра вийшла торік улітку, і гравці її прийняли дуже тепло: у Steam 96% позитивних відгуків. А тим часом інша частина команди робить медитативну Back to Hearth — після пекла, видно, хочеться спокою.

Blessed Burden коштує в Steam 169 грн, і забрати її можна тут. Українська мова в грі є. Диявол говорить, пастки клацають, хор співає. А останній священник просто біжить. Бо в цьому пеклі спасіння отримує не той, хто молиться найголосніше, а той, хто стрибає найкраще.

Джерела: GameDev DOU, Steam.