Майже як Stray, але без роботів, з українським корінням і злим двійником — як Copycat стала однією з найзворушливіших ігор про тварин

У Stray кіт блукав містом роботів і всіх рятував. У Copycat роботів немає, і рятувати треба саму кішку. Від вулиці, від самотності й від іншої кішки, яка зайняла її дім. Гра, яку зробили двоє людей, змусила плакати тисячі гравців. І в одного з цих двох українське коріння.

Кішка, яка не хотіла додому

Ти — Доун, кішка з притулку, яка вважає себе дикою. Її мрія проста: втекти. Але її забирає до себе Олів, самотня літня жінка, яка досі сумує за своїм померлим улюбленцем. І поволі між ними виникає те, чого Доун не планувала, — прив'язаність.

А потім Олів хворіє. Доун опиняється на вулиці, а її місце в домі займає безпритульна кішка-двійник. Ззовні — майже вона сама. Тільки не вона. І от ти вже не тікаєш з дому. Ти намагаєшся туди повернутися.

Це сюжетна пригода від третьої особи: дослідження провулків, парканів і дахів у неквапливому, задумливому темпі. Гра повністю озвучена англійською, а розробники одразу попереджають: тут будуть сімейні травми, покинутість та інші важкі теми. Тобто це не мила гра про котика. Це гра про те, як болить, коли тебе замінили.

Двоє з Австралії

Copycat — дебютна гра студії Spoonful of Wonder з австралійського Нового Південного Уельсу. Самі розробники називають себе крихітною командою з двох людей. Це пара: сценаристка Сем Кейбл і арт-директор Костя Ляхов. Обоє прийшли з реклами, і прийшли не з порожніми руками. Сем отримала нагороду «Молодий креативник року» від ADC Europe, а в Кості понад сотня міжнародних нагород за арт-дирекцію, зокрема Cannes Lions.

Український слід тут не формальний. Родина Кості жила в Харкові. Під час одного з дзвінків рідні сиділи в бункері, поки місто бомбили. Після цього Сем і Костя створили проєкт Indestructible Donation: продавали довоєнні фото України, які зібрав двоюрідний брат Кості, фотограф Артем Мельничук, і так збирали гроші на українську благодійну організацію.

Звідки взялася кішка

Ідея гри виросла з двох особистих історій. Для Сем із дитинства було важливим брати домашніх тварин із притулку. А ще одного разу їхній кіт утік, і вони ледь не сплутали з ним іншого кота. Звідси й двійник. Сем каже, що її тривожить, як багато людей відмовляються від тварин, бо життя дорожчає, а притулки переповнені. «Коти були ідеальним способом розповісти цю історію», — пояснює вона.

Розробка зайняла близько двох з половиною років, і лише дев'ять місяців із них команда працювала над грою повний день. Допомогла державна агенція Screen Australia. А публіці гру показали ще 2023 року на виставці PAX Australia, у добірці найкращих інді-ігор.

Сльози за правилами

Сум у Copycat не випадковий, він зрежисований. Холодні сині й сірі кольори означають покинутість, теплі червоні й помаранчеві — безпеку. Камера то відходить далеко, щоб ти почувався маленьким і загубленим, то стає очима персонажа в найінтимніші моменти. А музика Деніела Бантінга повертає знайомі мелодії тоді, коли треба згадати, що ти вже відчував раніше.

Сем радить іншим сценаристам бути чесними з гравцем: попереджати про важкі теми і давати відчуття завершеності. Бо, за її словами, домашні улюбленці «люблять нас і в добрі дні, і в погані». Copycat намагається відплатити їм тим самим.

Плакали всі

Гра вийшла у вересні 2024 року, і гравці її прийняли тепло: у Steam 87% позитивних із понад двох з половиною тисяч відгуків, а за останній місяць — 92%. TechRadar написав: «Що глибше впускаєш кігті, то більше течуть сльози». Інші рецензенти зізнавалися, що гра лишає клубок у горлі. Для дебюту двох людей це результат, якому позаздрить не одна велика студія.

Copycat коштує в Steam 250 грн, а разом із саундтреком — 270 грн зі знижкою. Перед покупкою можна завантажити демо, а українські субтитри в грі є. Stray вчив, що кіт може врятувати світ. Copycat нагадує, що іноді досить урятувати одну кішку. Бо, як кажуть самі розробники, дім — там, де ти найбільше потрібен.

Джерела: Steam, The AU Review, Player2, iTWire, LBB Online.