Ще одна забута українська гра: Submarine Titans почалася в Луганську, а вийшла під чужим прапором

Ще одна нитка веде до Луганська. Та сама фірма «Меридіан'93», яку журналісти 1997 року називали «першим розробником ігор в Україні», ще у 1996-му почала роботу над підводною стратегією — і ця гра, кружним шляхом через Австралію, зрештою вийшла у світ під зовсім іншим прапором.

---

Луганський початок, австралійський фінал

Розробка Submarine Titans стартувала у 1996 році силами української компанії «Меридіан'93» — тієї самої фірми, яка на середину дев'яностих вважалася першим повноцінним розробником ігор в Україні й уже випустила Admiral Sea Battles.

Далі сталося те, що часто трапляється з амбітними проєктами без стабільного фінансування: більшу частину команди викупила компанія Megamedia й перемістила співробітників до Австралії, де вони завершили проєкт уже у складі новоствореної студії Ellipse. Формально гра вийшла 2000 року під прапором австралійської Ellipse Studios — про луганський початок історії світова преса того часу не згадувала взагалі.

В Росії гра вийшла під назвою «Морские Титаны» з повною локалізацією, над якою працювали «1С» та Snowball Studios — видання спеціально орієнтувалося на російський ринок, де жанр RTS користувався особливою популярністю.

---

Світ після комети

Сюжет гри розгортається у продуманій, доволі похмурій альтернативній історії. У 2037 році астрономи Землі приходять до висновку, що на планету суне комета Кларка, зіткнення з якою неминуче. Людство кидається рятуватися: з'являється еко-організація EcoOctopus, зосереджена на нових технологіях і освоєнні підводних територій, а невдовзі — і воєнізована структура ООН, Об'єднані сили оборони Землі (UNCED), яку за агресивні методи прозивають Акулами.

До 2046 року комета розколюється від ядерного щита на 46 уламків, які все одно накривають планету чотирнадцятигодинним метеоритним дощем, що практично знищує населення. Вцілілі ховаються під водою. Ядерна зима, глобальне потепління, танення льодовиків і затоплення суходолу — і десь у 2085-му рештки людства знаходять новий матеріал Коріум, джерело потепління і водночас потужної енергії. До 2105 року UNCED перейменовується на Білих Акул, EcoOctopus — на Чорних Осьминогів, а за п'ять років по тому Осьминоги, досліджуючи австралійський кратер, натрапляють на прибульців-Силікоїдів, що випадково опинилися на Землі під час дозаправки й тепер просто намагаються полагодити корабель. Перший контакт минає невдало, і сюжет гри починається якраз тоді, коли Білі Акули нападають на Чорних Осьминогів, накопичивши достатньо сил для повномасштабної війни.

---

Три фракції з упізнаваним, але власним характером

Гру постійно порівнювали зі Starcraft, і не безпідставно — Силікоїди фактично зібрали в собі риси всіх трьох рас культової гри Blizzard: модульні будівлі як у Терранів, енергетичні щити як у Протоссів і принцип «один будівельний юніт — одна споруда» як у Зергів.

Але кожна фракція має власну ідентичність. Білі Акули — найбільш войовничі, єдині, хто може будувати бойові субмарини одразу без досліджень, тож гравець за цю фракцію цілком здатен влаштувати супротивнику справжній «зерг-раш». Чорні Осьминоги менш агресивні за задумом, роблять ставку на оборону, високі технології й хитрість: частина юнітів вміє ставати невидимою, інші озброєні лазерами точнішими за торпеди, ще інші паралізують ворожі кораблі променем. А Силікоїди на перший погляд слабкі у відкритому бою, зате компенсують це на пізніх етапах величезною кількістю технологічних покращень і здатністю регенерувати здоров'я, оскільки їхні юніти — біологічні організми.

---

Головна фішка: глибина як окремий вимір тактики

Те, що справді вирізняло Submarine Titans серед конкурентів свого часу, — це механіка глибини занурення. Окрім звичного для жанру рельєфу карти, який впливає на оборону й засідки, тут доводиться враховувати ще й вертикальний вимір: субмарини можуть вільно змінювати глибину, і якщо ворожі сили опиняються на іншому рівні занурення, дістати їх просто не вийде.

Це відкривало простір для тактичних маневрів: юніти використовували зміну глибини, щоб долати нерівності ландшафту й ухилятися від ворожих снарядів, тож результат бою міг залежати не лише від чисельної переваги, а й від того, наскільки вправно гравець керував пересуванням по вертикалі.

Окремою рисою була й необхідність стежити за боєзапасом: щоб субмарини не залишилися беззбройними серед бою, доводилося будувати арсенали для виробництва торпед, мін та іншого озброєння. А ще в грі реалізували промислове шпигунство — кожна з трьох фракцій за наявності потрібної будівлі могла красти технології суперників, хай і з невисоким шансом успіху.

---

Незвична для свого часу деталь: комп'ютерний асистент

Ще одна річ, якої на момент релізу «Морских Титанов» не було в жодній іншій стратегії, — можливість делегувати частину керування штучному інтелекту. Гравець міг доручити ШІ видобуток ресурсів, оборону бази або й повний контроль над своїми силами, а сам зосередитися лише на найважливішому.

---

Чесно про недоліки

Гра не позбавлена проблем. Сюжет подається доволі скомкано: вступний ролик лишає враження «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво», а між місіями гравця чекають лише короткі текстові брифінги без глобальної картини — левову частку лору розробники запхали в мануал.

Штучний інтелект, що керує як опонентами, так і власними військами гравця, часом підгальмовує з вибором потрібної глибини занурення, особливо коли доводиться керувати великими загонами. Інтерфейс сумбурний, дерево технологій перевантажене, а балансу відверто бракує: будівлі часом руйнуються швидше за субмарини, а зброя масового ураження здатна знести все в радіусі ураження — тож стратегія раптових атак суперзброєю (скажімо, десятки дельфінів-камікадзе за Чорних Осьминогів) стає найефективнішою. Дратує й обов'язкова умова перемоги: доки на карті лишається хоч одна ворожа будівля чи юніт, перемогу не зарахують.

---

Як це сприймається сьогодні

У Steam гра має статус «дуже позитивні» відгуки — 86% з 346 рецензій. Ціна становить 124 гривні. Ретроспективні огляди сходяться на тому, що Submarine Titans — далеко не черговий клон Starcraft, а доволі самобутня стратегія, якій просто трохи бракувало шліфування: щось недороблено тут, щось недоведено до пуття там, але це не робить гру поганою.

---

Історія Submarine Titans — ще один приклад того, як українська розробка початку й середини дев'яностих регулярно розчинялася в чужих брендах через відсутність місцевого фінансування та інвесторів. Луганський «Меридіан'93» дав грі перше дихання, Megamedia дала їй гроші й нову адресу — і сьогодні лише уважний погляд у передісторію проєкту дозволяє побачити, звідки насправді ростуть корені цієї підводної стратегії.

Джерела: сторінка гри у Steam, GameSpirit.org (огляд Godlike_Goblin), Mezha.ua (стаття про Chasm: The Rift, де згадується «Меридіан'93»).