Відкритий світ, шість фракцій і 625 квадратних кілометрів амбіцій: історія Xenus Boiling Point, першого українського AAA

У 2005 році українська гра пообіцяла зробити те, що GTA і Far Cry робили окремо: відкритий світ, повну свободу, джунглі, машини, гелікоптери й купу фракцій, які сперечаються за твою душу. І все це на мапі в 625 квадратних кілометрів без жодного екрана завантаження. Обіцянку вона майже виконала. І саме це «майже» зробило її легендою.

Двоє з власним рушієм

Історія Xenus починається не з неї самої, а з двох програмістів — Сергія Забарянського та Романа Лута. Колись вони прийшли в GSC Game World з власним 3D-рушієм Vital Engine і концепцією шутера від першої особи. З цього вийшла Venom: Codename Outbreak, яку вони робили фактично автономно. Після її релізу хлопці пішли і 2001 року заснували власну студію — Deep Shadows.

Тобто люди не просто мріяли про велику гру. У них уже був свій рушій, досвід випуску шутера і бажання зробити щось значно більше. Наскільки більше, світ дізнався за кілька років.

Обіцянки 2005-го

Я добре пам'ятаю ті часи. Реклама, новини, огляди нашої преси — і всі в один голос обіцяли гру рівня GTA і Far Cry. Відкритий світ, роби що хочеш, крута графіка й фізика. Для українського геймера середини 2000-х це звучало майже як фантастика: наші роблять блокбастер, і про нього пишуть за кордоном.

А писали справді. Видавцем на Заході стала Atari, а британський журнал Edge ще 2004 року порівнював гру не з коридорними шутерами, а з Deus Ex і Grand Theft Auto. І тоді ж дав точний прогноз. З одного боку, «амбіціям Boiling Point неможливо дорікнути». З іншого, гра виглядала непривабливо, бої здавалися хаотичними, а підсумок звучав як пророцтво: «амбіцій може виявитися недостатньо».

Edge вважав, що з дизайном усе гаразд, хіба що бракує стриманості. Ох, якби ж тільки стриманості.

Реалія, якої немає на мапі

Гра вийшла навесні 2005 року. Головний герой — Сол Маєрс, ветеран Французького іноземного легіону, який живе в Парижі. Його доньку, журналістку Лізу, викрадають у Реалії, вигаданій південноамериканській країні. І Сол їде туди, щоб її знайти.

Зовнішність героя взяли в актора Арнольда Вослу, того самого Імхотепа з «Мумії». А в нас гра вийшла під назвою Xenus: Точка кипіння, і вигадана Реалія там стала цілком реальною Колумбією.

Долина Реалії займає 25 на 25 кілометрів. На заході — урядовий Пуерто-Сомбра, на сході — повстанське Пуебло-Фаро, а між ними джунглі, ріки, дороги й селища. І все це без жодного завантаження. Для 2005 року це було щось неймовірне.

Шість фракцій і жодного справжнього друга

Найцікавіше в Xenus — не розмір мапи, а люди на ній. У Реалії діють шість сил: уряд, партизани-комуністи, мафія, корінні племена, бандити і ЦРУ. Плюс звичайні мирні жителі. Апріорних ворогів тут майже немає, крім диких звірів на кшталт змій і ягуарів. Усіх інших ти робиш ворогами сам.

Виконав завдання для уряду — партизани дивляться косо. Допоміг партизанам — косо дивиться уряд. Допоміг мафії — на тебе косо дивляться всі, крім мафії. А ЦРУ, як завжди, дивиться на всіх і нікому не розповідає, що бачить.

Репутація змінювалася динамічно, а завдання доводилося планувати, бо кожне комусь подобалося, а комусь ні. Гроші заробляли на місіях, частину інформації доводилося купувати за місцеву валюту, а навички росли, коли ти їх використовував, і слабшали, коли кидав. Стріляєш часто — стріляєш краще. Забув про гвинтівку на тиждень — руки вже не ті.

Ягуар, гелікоптер і банка, якої немає

І свобода тут була справжня. Машини, вантажівки, танки, катери, літаки й гелікоптери. Можна було полювати на диких тварин, купувати авто, блукати джунглями і робити що заманеться. Саме це тоді й підкорило гравців.

А потім почалися баги. Багато багів. GameSpot перелічував їх із майже ніжною втомою: гра часто вилітала, сейви псувалися, деякі персонажі просто зникали, і через це завдання неможливо було закінчити. Перехожі пили з невидимих банок. Вороги, здавалося, бігали швидше за кулі. На дорогах збиралися затори через дивний штучний інтелект водіїв.

А один болт з арбалета міг знищити поліцейську дільницю. Найпотужніша зброя в історії ігор, і зроблена вона випадково.

Гра без патча була як маршрутка в годину пік: їхати можна, але ти не знаєш, чи доїдеш. GameSpot прямо радив не братися за неї без оновлення 1.1, PC Gamer — не купувати без серйозних патчів. Стабільною гравці вважали лише версію 2.0.

Чудова ідея, жахливе виконання

Найкраще про Xenus сказав той самий GameSpot, поставивши їй 7 балів: «Чудова концепція, погано втілена». І одразу додав: у гру все одно цікаво грати, бо на ринку немає нічого навіть віддалено схожого.

Оцінки розійшлися на всі боки. Британський gamesTM назвав гру «абсолютною класикою». Edge, навпаки, жартував, що разом із багами з неї зникла й більша частина розваг. І в цьому є своя правда: Xenus любили не всупереч її хаосу, а почасти за нього. Невидимі банки й арбалет-руйнівник зробили для легенди більше, ніж будь-яка рекламна кампанія.

Українські ж автори досі називають її «українським Far Cry» і грою, що випередила свій час: амбіції розробників просто не вмістилися в тодішнє залізо й бюджет.

А що, якби…

Тепер трохи пофантазуємо, але на основі фактів. Edge ще до релізу бачив, що дизайн у грі правильний і бракує лише стриманості. GameSpot хвалив концепцію і лаяв виконання. Тобто проблема була не в ідеї, а в часі та ресурсах.

Якби в Deep Shadows було ще пів року на шліфування, а в гравців — трохи потужніші комп'ютери, Xenus цілком могла б стати тим, що потім назвали Far Cry 2 чи Just Cause. Відкритий тропічний світ, фракції, транспорт, повна свобода дій — усе це згодом стало стандартом жанру. Українці просто прийшли на вечірку раніше, ніж привезли музику.

Що було далі

Студія не здалася. Згодом вийшло продовження White Gold: War in Paradise, у нас відоме як Xenus 2: Біле золото, а потім на тому самому рушії — космічна The Precursors. Але після 2010 року Deep Shadows різко змінила курс і перейшла на казуальні ігри з пошуком предметів, випустивши їх аж 16. Від джунглів з гелікоптерами до «знайди ключ на картинці». Оце поворот.

Друге життя

А наприкінці 2023 року Boiling Point: Road to Hell несподівано повернулася: її адаптували під сучасні системи й перевидали в Steam та GOG. Гравці зустріли її тепло: у Steam 72% відгуків позитивні.

Зараз на сторінці гри в Steam діє знижка 50%: до 23 жовтня вона коштує 112 гривень замість 225. Тобто цілу країну з шістьма фракціями, гелікоптерами й арбалетом-руйнівником можна купити дешевше, ніж обід у кафе. Української мови, на жаль, немає: повна англійська озвучка, а також субтитри кількома європейськими мовами.

Xenus не стала українським GTA. І не стала українським Far Cry. Вона стала чимось іншим — грою, яка у 2005 році замахнулася на те, на що наважувалися одиниці, і впала, зачепившись за власні амбіції. Але впала так голосно, що її чути досі.

625 квадратних кілометрів амбіцій. Шість фракцій. Один арбалет, який зносить поліцейську дільницю.

Майже ідеально.

Джерела: Steam, Wikipedia, Mezha, GameSpot, Edge (через GamesRadar), PlayUA, ITC.ua.