Український STALKER, який був до S.T.A.L.K.E.R.: історія забутої гри 1994 року

За тринадцять років до «Тіні Чорнобиля» в Україні вже була гра про Сталкера, який ходить Зоною після аварії на атомній станції, обходить радіоактивні калюжі й шукає кулю, що виконує бажання. Вона називалася Stalker 1: Path of Fire. На коробці стояло ім'я американської фірми. А зробили її, за розслідуванням письменника Олексія Рейнса, у Києві.

---

Письменник з Інституту кібернетики

Ця історія починається з Сергія Іванова, київського письменника-фантаста, відомого під псевдонімом Гарм Відар. З 1977 по 1992 рік він працював в Інституті кібернетики, а 1992-го перейшов у розробку ігор.

Іванов очолював студію Future-Art, яка розміщувалася на Оболоні. Студія робила скрольовані аркади, частину з яких продавали в США, хоча назв Іванов не називав. Разом із Tavex її вважають однією з перших українських аутсорс-студій.

Початок 90-х. Комп'ютер — це ще розкіш. Ігри — це ще не індустрія.

А в Києві вже роблять гру про Зону.

---

Гномик із червоною банданою

Stalker 1: Path of Fire вийшла 1994 року для DOS. Це платформер із видом збоку, частково натхненний «Пікніком на узбіччі» братів Стругацьких. Але Зона тут з'явилася не через прибульців, а через аварію на атомній станції.

Ти — Сталкер, який блукає радіоактивними зонами після катастрофи, шукає їжу та скарби, знищує мутантів, що полюють на тебе, обходить радіацію і радіоактивні калюжі, а потім, набравши достатньо очок, біжить до виходу. Десь у Зоні є Золота куля, яка, кажуть, виконує бажання.

Сам герой — маленька, схожа на гномика фігурка в червоній бандані. Рейнс описує його словами, дуже схожими на ті, якими колись описував свою гру Іванов: «хоробрий гномик бореться з арахноїдними чудовиськами».

Зона. Мутанти. Куля бажань. Червона бандана.

Майже все, що ми знаємо, тільки в 1994 році і в пікселях.

---

Трилогія, якої не сталося

У титрах гра значилася як перша частина трилогії. Другу, Fight for Gold Sphere, присвятили б титанам, а третю, Way Home, — замку з драконами. Видавець навіть приймав передзамовлення. Але Рейнс не знайшов жодних доказів, що ці частини колись вийшли.

Шлях вогню був. Битви за Золоту кулю й дороги додому — ні.

---

Американська фірма на коробці

Офіційним розробником і видавцем гри значиться MM Software Productions — фірма, яка нібито мала адресу в США. За версією Mezha, гру зробили в Україні на замовлення американського видавця, який зрештою «кинув» українців і випустив її під власним брендом, «забувши» справжніх розробників. Через таке ставлення, на думку Mezha, продовження так і не з'явилося.

Сам Іванов колись казав, що Future-Art «кілька разів просто обкрадали заокеанські партнери». Автор Mezha Олег Данилов припускає, що це може стосуватися саме Path of Fire, але чесно називає це припущенням.

---

Розслідування Консула

Справжню історію гри відкопав письменник і військовий Олексій «Консул» Рейнс, координатор ініціативи «Архів Гарма Відара», яка зберігає творчість Іванова. Досліджуючи біографію письменника, він натрапив на його слова про те, що на початку 90-х той працював над іншим STALKER, і що ця гра загубилася. Про цю ранню гру згадували й архівні сторінки офіційного сайту GSC Game World кінця 2003 року.

Далі — як у справжньому детективі. Південнокорейський ретро-стример допоміг дістати копію STORM 1995 року від того самого розробника, MM Software Production, зі схожим геймплеєм і стилем. Сам Stalker знайшовся на форумах любителів старих ігор. А остаточно все підтвердив син письменника Антон: він упізнав і графіку, і незграбне керування гри, яку колись показував йому батько.

Mezha згодом частково підтвердила висновки Рейнса.

---

А при чому тут S.T.A.L.K.E.R.?

Ниточка до відомої серії все ж є. За словами колишнього PR-менеджера GSC Олега Яворського, Іванов писав сценарій для S.T.A.L.K.E.R.: Oblivion Lost — ранньої версії майбутньої гри. Щоправда, у титрах «Тіні Чорнобиля» його імені немає, а сценарій там приписують Олексію Ситянову.

Є і версії щодо знаменитих крапок у назві S.T.A.L.K.E.R. Рейнс вважає, що крапки могли з'явитися, щоб відрізнити бренд від уже наявної гри з такою самою назвою. Данилов припускає, що ініціатива могла належати THQ, юристи якої, скоріше за все, знайшли Path of Fire у базі торгових марок США. Обидві версії — лише припущення, але дуже цікаві.

---

Що було далі і що з грою зараз

Future-Art і далі працювала на західних замовників: 1997 року студія робила графіку для доповнень Duke It Out in D.C. до Duke Nukem 3D і Plasma Pak до Blood. Власні ігри зробити хотіла, але так і не встигла. Сергій Іванов помер 2020 року.

А сам Stalker 1: Path of Fire можна знайти на сайтах зі старими DOS-іграми, зокрема DOSGamesArchive. Але краще одразу налаштуватися на чесність: навіть Рейнс визнає, що для 1994 року гра була технічно слабкою, а сьогодні грати в неї важко. У Steam її немає.

---

Stalker 1: Path of Fire не стала легендою і не мала шансу нею стати. Але вона існувала. У Києві, на Оболоні, за тринадцять років до того, як світ дізнався про Зону з крапками в назві, хтось уже намалював маленького гномика в червоній бандані й відправив його шукати Золоту кулю.

Його ім'я на коробці не написали. Тепер ми його знаємо.

Джерела: Mezha, Олексій Рейнс (cnsl.net), MobyGames, My Abandonware.