Найкращий Hellraiser з 1987 року — чи найгірший шутер осені? Критики посварилися через Hellraiser: Revival

На будь-якому українському весіллі рано чи пізно настає момент, коли два дядьки посеред столу починають сперечатися, як правильно солити сало. Один кричить, що тільки з часником, інший — що часник убиває смак. Обидва червоні, обидва впевнені, обидва готові піти на принцип. Цього тижня ігрові критики влаштували точно таку суперечку. Тільки замість сала на столі лежить Hellraiser: Revival. А замість часнику — кишки, ланцюги й Пінхед.

Перша справжня гра за Hellraiser

Clive Barker's Hellraiser: Revival — шутер-хорор від першої особи від Saber Interactive. Гра вийшла цього тижня на ПК, PlayStation 5, Xbox Series і Switch 2, побудована на Unreal Engine 5 і, за словами самих розробників і преси, це перша повноцінна гра у всесвіті Hellraiser.

І зроблена вона не абияк. Клайв Баркер, автор оригінальної повісті «Пекельне серце» і першого фільму, консультував сюжет із самого початку. А Пінхеда знову озвучує Даг Бредлі — той самий актор, який зіграв його у восьми фільмах і не повертався до ролі в повному обсязі з 2005 року. Для фанатів це приблизно як почути, що Тарас Шевченко особисто відредагував новий підручник з літератури.

Про що вона

Дія відбувається через двадцять років після першого фільму, але знати франшизу не обов'язково. Головні герої — Ейдан Лінч і його дівчина Санні, двоє заможних молодих людей, які шукають у житті заборонених вражень. Санні колекціонує окультні дрібнички й якось дістає Конфігурацію Генезису — одну з тих самих загадкових скриньок-головоломок, що відчиняють двері до Лабіринту, нескінченного бетонного пекла Сенобітів.

Ейдан не знає, що тримає в руках, і випадково викликає Сенобітів. Вони на його очах буквально розривають Санні на частини й забирають у Лабіринт. Ейдан бере скриньку й іде в пекло її повертати. Дорогою він натрапляє на Червону церкву — культ психопатів, які поклоняються Сенобітам і їхньому богу Левіафану. А ще його переслідують власні демони: минуле, залежності й гріхи, які нікуди не поділися.

Попередження, яке тут важливіше за будь-яку оцінку: гра надзвичайно відверта. Секс, повна оголеність, тортури й каліцтва тут не на фоні, а в центрі кадру. Якщо ви колись відводили очі від екрана під час першого фільму, ця гра не дасть вам такої можливості, бо камера від першої особи.

Пекло, позичене звідусіль

Найцікавіше в Revival — те, як вона грається. Рецензент GameSpot Курт Індовіна точно описав відчуття: перші години схожі на дегустаційну тарілку з усіх найкращих ігор жанру. Ви то скрадаєтеся й тихо вбиваєте культистів, то б'єтеся врукопашну, як у Condemned, то поливаєте монстрів з кулемета й добиваєте їх ефектними прийомами, як у Doom. Інвентар — як у Resident Evil 4, а пошук ключів у маленьких закритих локаціях нагадує класичний особняк Resident Evil. Одного разу, наприклад, треба знайти іграшки для домінатрикс у секс-клубі, щоб отримати ключ до VIP-зали. Таких квестів у Resident Evil, погодьтеся, не було.

Головна фішка — сама скринька. Спершу вона працює як гравітаційна гармата з Half-Life 2: можна підхопити циркулярну пилку, залізничний костиль чи лопать гвинта й запустити у ворога. Є навіть пряме відсилання до легендарного Рейвенхольма — тулуб, приколотий пилкою до стіни. Далі скринька вчиться поглинати вогонь і кидати вогняні кулі, рухати конструкції для головоломок і викликати Пекельні ланцюги, які обплутують натовп ворогів гаками й рвуть на клапті. GameSpot чесно пише: «Це просто бомба».

Можна грати й хитріше. Рецензент розповідає, як заздалегідь розлив бензин по кімнаті, розставив капкани і влаштував культистам справжній «Сам удома». Результат — обгорілі тіла, відірвані ноги й гільзи на підлозі. Дерева навичок немає, і це, мабуть, добре: нові вміння приходять разом із сюжетом.

Чому одні ставлять десятку

GameSpot дав грі 8 з 10 і назвав її найкращою частиною франшизи з часів оригінального фільму. Особливо рецензент хвалить персонажів: сам Ейдан — недоучений студент-медик, який пішов у байкерську банду й там навчився стріляти, тож його вміння хоча б пояснені. Лиходії яскраві й запам'ятовуються, а найкраща героїня — торговка Зора, яка постійно ставить Ейдану незручні питання. Коли він каже, що любить Санні й вона йому потрібна, Зора спокійно відповідає, що це дві різні речі. Саме на цій думці тримається вся історія.

Окремо GameSpot відзначає, що гра дуже обережно показує БДСМ-культуру. Вона чітко відділяє людей, які добровільно грають у такі ігри, від маніяків, що катують заради задоволення. На стінах клубу навіть висять плакати про згоду й повагу. Пікантна деталь для гри, у якій людей розривають ланцюгами.

Pocket Tactics пішов ще далі й поставив 10 з 10, назвавши гру ідеальною сумішшю болю й насолоди, а версію для Switch 2 — зразком того, як треба робити порти. Bloody Disgusting назвав Revival однією з найцікавіших ігор року.

Чому інші ставлять сорок п'ять

А тепер другий дядько за столом. Game Informer поставив грі 45 зі 100. Частина критиків скаржиться на візуальні й звукові вибоїни, які тягнуться аж до фіналу. Один рецензент написав, що в рідкісні моменти, коли гра не горить у буквальному сенсі, це непогана спроба, але грати в неї часто схоже на тортури від самого Пінхеда. Видання 25YL сформулювало ще точніше: гра розуміє Hellraiser краще за більшість фільмів, але грається гірше, ніж мала б, і саме в цьому розриві вся історія.

Навіть прихильники не мовчать про мінуси. GameSpot визнає, що гра кілька годин шукає себе і ранні епізоди відчуваються незграбно. Немає режиму «Нова гра+», хоча після фіналу хочеться пройти все знову. А висока складність збалансована погано: немає швидких збережень, точок збереження менше, ворогів більше, і одна помилка в довгому стелс-епізоді може відкинути вас на п'ятнадцять хвилин назад. Bloody Disgusting ще й додає, що сам Пінхед з'являється рідко. Утім, справедливості ради, у першому фільмі він теж виходить лише за пів години до кінця.

У підсумку на Metacritic гра тримає 69 балів. Тобто середня температура по лікарні, де половина пацієнтів у захваті, а друга половина в реанімації.

Мій вердикт такий: Hellraiser: Revival — не для всіх, і вона цього навіть не приховує. Це гра без вибачень, без цензури й без бажання сподобатися кожному. Якщо ви любите оригінальні фільми Баркера, жанр хорор-шутерів і готові пробачити кілька незграбних перших годин, ви отримаєте одну з найсміливіших ігор року. Якщо ж вам потрібна відшліфована класика без технічних вибоїн, краще почекати патчів.

А дядьки на весіллі, до речі, так і не домовилися, як солити сало. Але з'їли все. Підозрюю, з Hellraiser: Revival буде так само.

Джерела: GameSpot, Metacritic, Pocket Tactics, Bloody Disgusting, Screen Rant, Game Rant, 25YL, Bleacher Report, Вікіпедія.