Майже ніхто в Україні в неї не грав: як творці Metro зробили AAA-шутер для VR на гроші Oculus

Metro знає кожен, хто хоч раз спускався в тунелі з протигазом і рахував фільтри. А от Arktika.1 знає мало хто. Це теж гра 4A Games, теж постапокаліпсис, теж той самий рушій. Тільки зроблена вона для віртуальної реальності, на замовлення Oculus і лише для гарнітури Oculus Rift. Тож поки Metro грали мільйони, Arktika.1 пройшла повз більшість гравців, а в Україні про неї майже ніхто й не чув.

Подзвонили з Oculus

4A Games заснували в Києві, а 2014 року головний офіс студії переїхав на Мальту. До віртуальної реальності тут придивлялися ще з часів тестових версій Oculus Rift, але власної VR-гри довго не починали: досвіду не було, а контролерів Oculus Touch ще не існувало.

Усе змінилося, коли віцепрезидент Oculus із контенту Джейсон Рубін запросив людей зі студії спробувати Touch. Студія відклала експерименти й узялася за повноцінну гру. Виконавчий продюсер Джон Блох пізніше прямо сказав UploadVR, що Oculus допомагав фінансувати проєкт і без цієї підтримки гри, найімовірніше, не було б.

Гроші від Oculus. Рушій від Metro. Досвід у VR — майже нульовий.

Тому вирішили не ризикувати там, де можна не ризикувати. За словами Блоха, команда хотіла триматися того, що знає дуже добре. Тож сеттинг узяли рідний для студії: східноєвропейський постапокаліпсис. А жанр підказали самі контролери: якщо в тебе в руках дві «руки», логічно дати в кожну по пістолету.

Не Metro, але дуже схоже

Arktika.1 показали восени 2016-го на конференції Oculus Connect 3, разом із самими контролерами Touch. Креативний директор Андрій Прохоров назвав її «повноцінною AAA-грою», у яку студія вклала весь накопичений досвід. Журналісти PC Gamer одразу помітили знайоме: гра виглядала як Metro.

Але сюжет інший. Майже за сто років від нашого часу Земля замерзла, бо людство намагалося боротися з глобальним потеплінням і перестаралося. У самій 4A Games цей апокаліпсис називали «тихим»: не війна і не вибух, а повільна смерть через людську самовпевненість. Жити можна лише біля екватора та в кількох багатих на ресурси колоніях на півночі й півдні. Ти — найманець, який охороняє одну з таких колоній від бандитів, мародерів і дивних істот.

Metro вчила тебе боятися. Arktika.1 вчила тебе стріляти.

Пригнись, бо влучать

Ходити в Arktika.1 не можна. Ти телепортуєшся між заздалегідь визначеними точками: так у 4A Games хотіли вберегти гравців від морської хвороби, і рівні будували саме під такий рух. А от ховатися доводиться по-справжньому: щоб сховатися за укриттям, ти фізично присідаєш, а щоб вистрілити, висовуєшся з-за нього. Після години такої гри ноги згадають усі присідання, які ти пропускав на фізкультурі.

Головне тут зброя. Близько десяти пістолетів, від класичного револьвера до футуристичних енергетичних. Один стріляє розсипом енергетичних куль, інший залишає зелені сліди, що викривлюють світло, а ще один уміє загинати кулі за кут, якщо захопити ціль. До них чіпляються ліхтарики, приціли і навіть рентгенівський приціл, що показує ворогів крізь стіни. Кобури висять над плечима: як ковбой, тільки рука тягнеться не до стегна, а через плече.

Інтерфейсу на екрані немає взагалі. Набої й здоров'я показують голограми на зап'ястях, а меню виринає з тильного боку долоні. А провідницею в цьому світі стає Вікторія, яка на початку везе тебе колонією.

Красиво, але як у тирі

Гра вийшла восени 2017-го. Критики сходилися в одному: це одна з найкрасивіших ігор на Oculus Rift. Road to VR назвала її «до смішного гарною» і поставила 8 з 10. UploadVR — «надзвичайно відшліфованим шутером», довшим за більшість VR-ігор того часу. Проходження займало від п'яти до восьми годин, залежно від оглядача.

GameSpot поставив 7 із 10 і порівняв Arktika.1 не з Metro чи Doom, а з класичними ігровими автоматами на кшталт Time Crisis і House of the Dead, де стріляєш зі світлового пістолета. Комплімент це чи ні, вирішуй сам.

Мінусів теж вистачало. Солдати падають від пари пострілів. Снайпери ховаються за відстанню. Важких треба бити в голову. А монстрів, якими гра лякає на початку, далі, за словами UploadVR, майже не використовують. Місії повторюються, пізні рівні беруть старі локації, а грошей стільки, що вже після другого рівня можна купити майже будь-який пістолет, і гра стає надто легкою. Сюжет усі назвали слабким, а Вікторія на гравця практично не реагує. Німецький 4P.de взагалі назвав гру «досить нудним тиром».

У підсумку на Metacritic 71 бал від критиків і 8 із 10 від гравців. Зовсім не провал. Але й не хіт.

Чому майже ніхто не грав

Проблема була не в самій грі, а в тому, на чому в неї грати. Arktika.1 вийшла лише для Oculus Rift і лише з контролерами Touch, а версії без VR студія не планувала. Навіть після знижки комплект Rift із Touch коштував 399 доларів, і до нього ще потрібен був потужний ігровий ПК. Для 2017 року це була іграшка для небагатьох, а для українських гравців тим паче.

Цифр продажів ми так і не знайшли. Але шалених тиражів у гри не було, бо продавати її можна було тільки тим, у кого вже стояла на столі гарнітура.

Що лишилося після Arktika.1

Arktika.1 так і залишилася єдиною грею 4A Games поза серією Metro. Вона й досі продається в магазині Meta для ПК-VR, на сторінці гри.

А VR-шлях серії продовжила вже інша студія. Metro Awakening, що вийшла 2024 року, робила нідерландська Vertigo Games, але в тісній співпраці з 4A Games, яка передала їй ігрові асети й моделі з попередніх частин. І ця гра отримала номінацію на The Game Awards як найкраща VR-гра, а в Steam Awards перемогла в категорії VR-гри року.

Arktika.1 не стала великою. Вона стала першою: першим кроком українсько-мальтійської команди у віртуальну реальність, з чужими грошима, без досвіду й з телепортом замість ніг. Майже ніхто в Україні в неї не грав. Але той факт, що творці Metro ще 2017 року зробили AAA-шутер для VR, вартий того, щоб про нього пам'ятали.

Навіть якщо для цього треба було присідати.

Джерела: Meta, PC Gamer, UploadVR, Road to VR, GameSpot, Metacritic, 4A Games, Root Nation, Mezha, Wikipedia.